Якщо ще кілька років тому головним способом підвищити частоту кадрів у грі було зниження роздільної здатності чи якості графіки, то зараз на перший план вийшли технології апскейлінгу — DLSS від NVIDIA та FSR від AMD. Розберемось, як вони працюють і чого від них реально очікувати.
Принцип роботи апскейлінгу
Ідея апскейлінгу проста на словах: гра рендериться у нижчій роздільній здатності, ніж та, що зрештою показується на екрані, а потім спеціальний алгоритм «добудовує» зображення до цільової роздільної здатності. Оскільки рендерити картинку в нижчій роздільній здатності значно менш витратно для відеокарти, це дає суттєвий приріст частоти кадрів — теоретично без відчутної втрати якості картинки.
Різниця між реалізаціями — у тому, як саме відбувається це «добудовування».
DLSS: ставка на нейромережі та спеціальне залізо
DLSS від NVIDIA використовує нейромережу, навчену на величезній кількості зображень з високою й низькою роздільною здатністю, і виконується на спеціальних Tensor-ядрах, які є тільки у відеокартах NVIDIA. Саме тому DLSS ексклюзивний для карток цього виробника.
Останні версії DLSS також додають генерацію кадрів (Frame Generation) — технологію, коли між двома реально відрендереними кадрами нейромережа «домальовує» додатковий кадр, штучно підвищуючи показник FPS без пропорційного навантаження на відеокарту. Це дає ефектні цифри частоти кадрів, хоча варто розуміти: згенеровані кадри не зменшують затримку введення (input lag) так само, як реально відрендерені.
FSR: ставка на універсальність
FSR від AMD спочатку робився як алгоритм на основі просторового масштабування без нейромереж, що дозволяло йому працювати практично на будь-якій сучасній відеокарті, включно з картками NVIDIA і навіть консолями. Пізніші версії FSR теж перейшли на більш складні алгоритми з елементами машинного навчання, наближаючись за якістю до DLSS, зберігаючи при цьому ширшу сумісність із залізом різних виробників.
Головна перевага FSR — доступність. Технологія не прив’язана до конкретного виробника відеокарт, тому гравці з різним залізом можуть отримати приріст продуктивності в одній і тій самій грі.
Що обирати на практиці
Якщо у відеокарти є підтримка DLSS (тобто це картка NVIDIA відповідного покоління), зазвичай саме цей варіант дає кращу якість картинки за той самий приріст FPS — особливо у деталях дрібних об’єктів і стабільності зображення в русі.
Якщо відеокарта від AMD, Intel або старіша модель NVIDIA без підтримки DLSS — FSR залишається практично єдиним доступним варіантом апскейлінгу, і сучасні версії технології цілком гідно виглядають у більшості ігор.
Важливо пам’ятати: апскейлінг — це компроміс, а не магія. У деяких сценах, особливо з дрібними деталями чи текстом, можуть з’являтися артефакти — легке «мерехтіння» чи розмиття. У більшості випадків приріст частоти кадрів того вартий, але в іграх, де важлива максимальна чіткість картинки (наприклад, змагальні шутери з дрібними цілями), деякі гравці все ще обирають нативну роздільну здатність замість апскейлінгу.