Автор: Грошові розрахунки поступово переходять у цифрову форму, і разом із приватними платіжними сервісами розвивається ще один напрям: цифрові валюти центральних банків, скорочено CBDC. Це цифрова версія національної грошової одиниці, яку випускає й гарантує сам центробанк. На відміну від звичайних грошей на банківському рахунку, вона є прямим зобов’язанням держави, а не комерційного банку, і за статусом ближча до готівки.
Існує два основні підходи. Роздрібна цифрова валюта призначена для населення та бізнесу: людина тримає її в гаманці й розраховується нею так само, як карткою чи готівкою. Оптова призначена для розрахунків між банками й фінансовими установами та має спростити міжбанківські переказі й міжнародні платежі. Другий варіант вважається технічно та політично простішим, і саме з ним експериментує більшість країн.
На практиці рівень впровадження дуже різний. Деякі невеликі економіки вже запустили власні цифрові валюти, у Китаї тривають масштабні пілотні програми в десятках міст, а Європейський центральний банк і ряд інших регуляторів перебувають на стадії підготовки й обговорення. Багато центробанків обмежуються дослідженнями, оскільки наслідки запуску для фінансової системи потрібно оцінювати ретельно.
Основні аргументи прихильників такі: швидші й дешевші розрахунки, зокрема міжнародні, менша залежність від кількох приватних платіжних компаній, доступність фінансових послуг для людей без банківського рахунку, а також можливість програмованих платежів, наприклад цільових виплат, які можна витратити лише за призначенням. Окремо згадують підтримку суверенітету в умовах, коли карткові мережі та стейблкоїни контролюються іноземними компаніями.
Заперечення також вагомі. Передусім це приватність: цифрова валюта потенційно залишає детальний слід кожної транзакції, і для суспільства важливо, хто й за яких умов має до нього доступ. Банки побоюються відтоку депозитів, якщо люди масово перейдуть на безпосередній рахунок у центробанку, що вплине на кредитування. Технічні ризики включають кібератаки, надійність системи й доступність під час збоїв електропостачання чи мережі. Для людей без смартфона чи з низькою цифровою грамотністю потрібні офлайн-рішення.
Поруч розвивається й інша інфраструктура: системи швидких платежів, що працюють цілодобово та проводять переказ за секунди, відкритий банкінг, який дозволяє сторонім додаткам із дозволу клієнта бачити його рахунки й ініціювати платежі, стандарти обміну повідомленнями між банками. Для більшості людей саме ці зміни помітніші за CBDC. Спільний висновок спостерігачів полягає в тому, що майбутнє грошей ймовірно складатиметься з кількох форм, які співіснують: готівки, банківських коштів, швидких платіжних систем і, залежно від країни, цифрової валюти центрального банку.
